СТОЇТЬ СЕЛО...ТА ЯК ЗАПЛАЧЕ ГІРКО.
Стоїть село. Затихло ,замовчало...
Лиш тихий стогін чути із грудей.
Всіх вже відплакало, всіх відкричало.
Вже без душі. Бо жодного з людей...
Вже без душі,тавро лиш залишилось,
Нема її, бо вигоріла вщент...
Билося серце ,та й воно стомилось.
Немає його ,бо вирвали в момент...
Стоїть і руки вгору простягнуло,
З одним питанням: "Боже, ну чому???"
Та хмара чорна небо затягнула ,
Перетворивши день у ніч-пітьму...
* * *
Були ж хатки і мальви при порозі,
Барвінок плівся ,укривав паркан...
Берізки білі по усій дорозі,
Тендітні, ніжні ,мов дівочий стан...
Були ж садки в лілейному цвітінні,
І трави буйні кидались в танок...
А квіти в веселковім мерехтінні
Сплітались в гарний оберіг -вінок.
І річечка, що бавилась на сонці,
Грайливо так торкалася верби.
Всміхалась мати, дивлячись з віконця,
До рідної родинної юрби.
Було міцне сімейство.Мирне ,дружнє.
І працювало на своїй землі...
Віра ,Надія і Кохання справжнє,
А скільки Мрій...Нездійснені...В золі...
* * *
Нема нічого . Лиш одна руїна.
Один пустир і вирви від гармат.
Як це село тепер уся вкраїна,
Кричить і плаче від щоденних втрат.
Тиран прийшов, привів орду прокляту
На рідну землю ,в кожен двір і дім.
Нема прощення Деспоту і Кату!
Горіти в пеклі ворогам усім!!!
* * *
За знищення вкраїнського народу,
За колосок ,що в полі догора,
За геноцид , за хліб ,за сіль ,за воду,
За пам"ятки, що знищених гора...
За стариків ,що мирно доживали,
А їм урвали їх останні дні.
За діточок ,вночі що міцно спали,
Їм не прокинутись ...бо у труні.
За матерів, батьків, що не діждались
Доньку чи сина з клятої війни...
І за малят, що їх не дочекались,
В утробі вбивши ,хижо, без вини!
* * *
Стоїть село...Та як заплаче гірко,
За весь той жах, що витримать прийшлось.
Лише бажання загадало: "Зірко,
Нехай все сон, хоч би все не збулось".
Та сум в очах гіркий навіє спомин,
І біль у грудях тисне ,аж пече.
Стоїть німе село серед розломин,
Сльоза кривава по щоці тече...
13.07.2022р.
