Спрагнена

Для Соломії…

 

Як прагне, Боже мій, до Тебе душа моя…

Так хочеться злетіти, як та птаха

У височінь… але безсила я,

І сповнена гірким самотнім страхом.

 

Шукаю поглядом того хто б зрозумів,

Хто б зміг зі мною мить цю розділити…

Нема таких… Серед земних шляхів

Ніхто ще не зумів теплом зігріти.

 

Раніше так було, тепер так є…

Вже виплаканих сліз не полічити.

Чому таке смутне життя моє?

Як далі в цій душевній болі жити?

 

Тому Тебе шукаю понад все…

Бажаю цього зближення та сили,

Що спокій надзвичайний принесе,

І знову світ для серця стане милим.

 

Прошу Тебе, Ісус, допоможи

Тернини ці життєві подолати.

Навчи мене, у дії покажи

Як відчаю наплив перемагати.

 

Чекаю на Твою я благодать,

Що ароматом скрізь небес полине…

І вірю все ж, що буду щастя мать,

І милість Божа долі не покине.

 

Тримати буду думку цю в собі,

Дивитимусь у височінь небесну,

А кожну мить життя віддам Тобі:

І радість, і печаль, і шлях свій хресний.