ПРИЛЕТИ, ГОЛУБКА МИРУ
Я стужився, місто ,за тобою,
По чужих блукаючи краях.
Серце переповнене журбою,
А в душі печаль, ганьба і жах.
Пахнуть липи уночі приємно.
Десь тролейбус втомлений біжить,
Та самотньо тут і дуже темно,
Що не хочеться так далі жить.
Знаю я, що див на світі не буває
І навряд, чи нас мене біда.
Все гучніше грім війни лунає.
Мати сина жде свого бліда.
Може, вже ніколи не побачу
Своє місто рідне , дороге.
І від цього дуже гірко плачу,
Та чого ж життя страшне таке!?
Хай війна проклята швидше зникне!
Білий голуб миру прилетить.
Ця молитва в небеса проникне
Боже, дай нам грішним ще пожить.
