На мові
Чому я сьогодні зла?
Чому я сьогодні зла-ла-ла…
Я толком не знаю чому-му-му…
Зла, бо ніби корова товста -та-то…
А Толік від мене пішов-шов-шов…Шо?
Бо ненавиджу я його «шо»,
І діти наші дурні-ні-ні…Ні!
Діти просто тепер, мов чужі-жі-жі.
Як вужі.
Телефон тра-ла-ла-ла-ла-ла -
Дзвонить Алла - ідемо в кафе -
Фе! - там дорого, грошей нема-ма-ма…
А мама померла давно,
А я так і не встигла-гла-гла…
І цеглиною стала душа.
Тихо - ша.
І кому я потрібна? Собі-бі-бі…
Десь іду, а машина - бі-бі.
Не гуди, не іди, не туди,
Не губись-бись, котяра, брись!
І не трися спиною - кормлю-лю-лю…
І боюся казати люблю,
Бо здається, що вже не люблю
Ні котів, ні дітей, ні людей,
Ні ночей-чей - відкритих очей,
Ні мускатного марева вин-вин. Вин…
Ні щодня за вікном домовин,
Ні новин, ні дощів, ні снігів,
Тих, що віють мій гнів-нів-нів-ні…
Ні пожовклих від мудрості літ,
Ні того, що я зла на весь світ.
