То ямбами, а то хореями
То ямбами, а то хореями,
Ми проростали в світ ідеями.
А глузд занедбаних доктрин
Нам озивався з домовин.
Ми говорили – мов співали -
Вокал плескали у бокали.
Хміліючи від власних слів,
З нас кожен завмирав і млів.
Та дійсності було плювати,
Що полюбляли ми співати.
Веселий нас привів вокал
У лабіринт кривих дзеркал.
Ми призвичаїлися швидко
До всього, що здавалось гидко.
З низеньких стель закіптявІла
На нас дивилася могила.
Та достеменно, попри втрати,
Крізь смуток будемо співати.
Одна біда, пташина зграє,
Що пісня долю не спиняє.
