В дитинстві чув багато я лякАлок
В дитинстві чув багато я лякАлок,
Аж бігли сироти по шкірі, хай їм грець.
Самотні душі польових русалок -
Як схоплять, то вважай, що ти вже мрець.
Вони вродливі, наче вічна юність,
Співають ніжних, чутних ледь пісень,
А трав дзвінка мільйонголоса струнність
У транс уводить - зупинись лишень.
Буває йдеш собі по полю, вітер вщух,
Не колихне ні квітки, ні стеблинки,
Аж раптом ловить твій зрадливий слух
Ті співи – чисті й ніжні, мов росинки.
Почуєш їх, зневірившись ущерть,
Наситившись життєвим негативом,
Отак, либонь, до всіх приходить смерть –
У небуття веде солодким тихим співом.
