вишневе
ми ніколи не будемо двічі на тиждень
ця вода недостатня
як наші колишні
омиває пороги
минаючи двір
нацарапаний скипками вишень
і корінням сусідніх квартир
ми вслухаємось вікнами в ранішню воду
що виношує місто і зграю сирен
на скількох буде мовах кричати в пологах
то єдине з можливих імен
за яке ми згоряємо першим бажанням
і черговим колишнім
і кожним останнім
і лунаємо десь
і стихаємо поруч
із воронкою мертвою нашого двору
де вода недоцільна
а звички шкідливі
ми ніколи не будемо жити як звірі
ми ніколи не станемо просто колишнім
я тобі проростатиму з кісточки вишні
я зростатиму в ми
я дозрію зі скронь
у забиту вишневу долонь
