Більш не дивлюся у люстерце...

Що розказати про кохання?

Шкільне те перше – зірка рання,

А далі, все життя останнє –

Повага, звичка та чекання

 

Можливо,- справжнього кохання

У сновидіннях, існуванні

Мирського броду хвилювання,

Перебирання у ваганні…

 

Здається, не знайшла перлини,

Хоч придивлялася щоднини,

Поради слухала родини,

Тим пошуком жила невпинним…

 

Мабуть, на все Господня воля,-

Така моя самотня доля,

Душевна рана аж до болю,

Сердешна пристрасна неволя…

 

Та квітка не зросла кохання,

Не дивлячись на всі благання,

Що злет несуть серцям єднання,

З промінням сонячним – вітання!

 

Всім відає – один Всесильний

Та вітер, що гуляє сильний,

Одним - той дар, – рушник весільний,

Другим же – роздум-поклик вільний…

 

Більш не дивлюся у люстерце

Та не віддам нікому серце,

Як душу незрадливу, руку,-

Кохання зичачи онуку…

24.03.2016р.