Того всього нажаль, не жаль,
та що поробиш, що поробиш,
то вже вкарбований скрижаль,
який не знищищ, не підробиш.

Ночей чаруюча вуаль..
Мрійливі зорі, вічні зорі
і срібний місяця грааль,
недомальованих історій

мені уже не жаль, нажаль,
віршів букету ледь терпкого,
недорифмована печаль,
чи винен хто? Спитати в кого? -

Дзвенить мовчання мов кришталь
із недопитого фужера.
Міцна кольчуги часу сталь,
та манить давнього химера..

але мені нажаль, не жаль..
Того жагучого кохання,
в Дамаску викутий кинджал
із серця вийнятий..-  Остання

краплина крові ця печаль...

Того всього нажаль, не жаль,
і що поробиш, що поробиш,
то вже вкарбований скрижаль,
який не знищищ, не підробиш...

А може, все ж таки і жаль...