Звичайний Лютий, майже як завжди,
нічого не міняється з роками,
чи двадцять два, чи то двадцять один,
лишаємось такими ж дураками.

Все ж віримо у те, що прийде час,
і так-таки, часи усе ж приходять,
нічого не міняючи для нас..
От тільки Лютий зняв зимовий одяг,

чи просто так, чи то дарунок доль,
придуманих навіщось певно нами...
Звичайний Лютий - вАсал і король,
моїх думок сумуючої гамми..

Багато ще нескорених вершин,
доріг тернистих, щастя, чи невдач?
Хто відповість? Приблизно на аршин,
підносить настрій радіоприймач...

Печаль моя, супутниця думок,
вірніша ти за багатьох веселих.
Дощу нема, та я чогось промок,
ледь живить кров вина сухого келих..

Звичайний вечір, майже як завжди..
Ти не напишеш, - я не буду ждати,
у марші військ - караючих годин,
секунди мов муштровані солдати..

Ти не напишеш, в тім моя вина,
in vino veritas - напевно... Безумовно,
зима забула наші імена,
та ще горить вогонь в душі жертовний.. 

15.02.2014