С. Р. (Спочивай з миром)

Душі́-голу́бці стало тісно у кімнаті,

Душа пірнула у прочинену кватирку.

А тіло залиши́лося в палаті,

Втомилось тіло везти душу-пасажирку.

 

Душа летіла над холодним, сірим містом,

Манили душу мерехтливі срібні зорі.

Її історію писав Євангелістом

Жорстокий час відпущеної долі.

 

Поставив крапку Бог в життєписі земному,

І душу в рай повів – прозору й невагому.