Така вже ти

Така вже ти – до біса особлива,

Тебе не змиє із душі осіння злива,

Не замете снігами взимку ві́хола,

Чи світ здурів, чи ти із глузду з’їхала?

А може – те і інше, та й по всьому!

Іду до тебе – як з полону йдуть додому.

Лечу до тебе крізь роки поневірянь,

Несу богам кохання щедру дань.

Така вже ти – небесна і земна,

Я всі забув обличчя й імена.

В душі натхненно бережу лиш твій анфас,

Вино кохання п’є з долонь твоїх Пегас.

Мене виводиш диво-зіркою з пітьми.

Така вже ти! Такий вже я! Такі вже ми.