nigdy więcej
nigdy więcej
Аби жовнір не стратив мову,
як вечір, тиху, колискову,
шануй колосся слів, стодоло.
Ніколи знову, ніколи знову.
Ми так обачно, так, покволом,
так долілиць лягли додолу,
щоб сповивати землю голу.
Ніколи знову, ніколи знову.
Нехай біжить вода Дніпрова,
на луках жнуть траву медову.
За це взяли вінок терновий.
Ніколи знову, ніколи знову.
Як перемоги передмову,
Зітнем родзинку бурштинову,
і розіб'єм ворожу змову.
Ми сильні сполом, навіки сполом.
