Свій плела вінок...
На Івана, на Купала
Квітку щастя все шукала
У роки ті молодії,
Та плекала гарні мрії…
Свій плела вінок у віно,
Де любисток на барвінок,
Те з барвистістю дозвілля,
Дівування та весілля…
Коли мудрою вже стала,-
Негаразди всі змивала
Із лиця, із рук та тіла,
Щоб була здорова мила…
Щоб ходили мої ноги
У далекії дороги,
Дивлячись, щоб у люстерце
Геть не мліло моє серце…
Все ж на квіти споглядала,
Ніби відповідь чекала,
Чи плести ще раз віночок
З тих дванадцяти квіточок?
З надзвичайною красою,
Вкритий ранньою росою,
Як чудовими думками,
Що здавна живуть віками…
З гарним значенням сакральним
Для обрядів, ігр купальних…,
Знать є символом жіночим,
Оберегом тим пророчим…
Для кохання, ладу щастя,
Від зурочень та нещастя,
Бо проміннями залиті
Квіти, трави, зілля, віття…
Також силою таланту
Та запевненням гаранту
Із часів отих колишніх,
З висі неба від всевишніх…
З вірою від них святою,
Ясністю над головою,
З побажанням світу миру
Та спасінням від бід виру…
07.07.2021р.
