Кап...кап...кап...

Кап...кап...кап...капає сльоза на замерзле серце...
Трісь...трісь...трісь...ламається лід самотності...
Стук...стук...стук...по венах розтікається жар словесний...
Змахами крил розноситься попіл тілесний...

Чуєте?.. Ви не чуєте... Це тиші спів...
Дзвенить, розтікається по пустелі свідомості...
Немає дощу словесних нескромностей...
Цвіт розлітається під вітром невтомності...

Між голими скелями крик розлітається...
Останній крик птаха життя...
Злітаються грифи і ворони колкості...
Лиш кості зіяють в пустелі самотності...