~~ЗОЛОТИЙ БИЧОК-КРУГЛЯК

На дні морськім у глибині
Кохання сталося в пітьмі.
Бичок до каменю підплив,
Ікрою нірку обліпив.
Оберігав і доглядав,
Ночей тяжких не досипав.
Коли ставалася негода,
Вередувала знов природа,
Бичок страждав – не їв, не пив,
За малюків своїх просив.
Поважний став Бичок-кругляк,
Бо справжній батько – не простак.
З сусідом Цуциком-бичком
Завжди ділився черв’ячком.
Частенько любчик- Мартовик
У гості запливати звик.
Від хижаків морських в пітьмі
Малих він захищав на дні.
Усе міцнішав дружний рід –
Чимало в нім було порід!
Зібрався якось молодняк,
Пірнає в хвилі просто так,
Разом їм весело гуляти,
Хутчій із нірки випливати.
І веселяться, і танцюють,
А небезпеки геть не чують.
Занепокоїлись три брати:
«Не вмієм настанови дати!»
Збагнув тоді мерщій Кругляк:
«Навчаєм дітвору не так!»
На дні морськім зібралась рада,
Лунали з вуст братів поради.
І від напруження такого
Та обговорення палкого
Замерехтіла враз вода…
Схопились малюки: «Біда!».
Тут нірка раптом засвітилась.
На світ на божий народилось
Яскраве сяйво – Кругленятко,
Мерщій звернулося до татка:
«Я вам зарадити бажаю,
І розказати поспішаю:
Щоб нам життя хороше мати,
Нам відстань треба подолати.
Хто зможе переплисти море,
Того минатиме все горе.
Аж тріпнулися три брати:
«То нам потрібен саме ти!
Чудову, вірну думку маєш,
А керувати не бажаєш?
Бо ти народжений для цього,
В тобі ми бачим головного!»
Правителем його признали,
І чемно разом привітали:
«Будь мудрим золотим бичком,
Не зустрічайся із гачком!
Старайся, Круглячку, щосили,
Тебе навчатись запросили!»
Бичок навчався і старався,
І жодних знань він не цурався.
Все більше друзів здобував,
І вплив на інших добрий мав.
Як завершилося навчання,
Бичок проснувся спозарання.
Давай усіх на дні шукати
Через водойму мандрувати.
Батьки дітей благословили,
У шлях далекий відпустили.
Старі бажали всім везіння,
А золотавому – терпіння.
Очолив зграйку Круглячок,
Відплив сміливо наш бичок.
У морі – тиша, спокій, радість,
Не заважає зло та заздрість.
Весела зграйка в синь пірнає,
І шлях упевнено долає.
Аж раптом – що це? Звідки нитки?
Частина втрапила до сітки!
«О, як же бути? Що робить?» –
У Круглячка душа щемить.
Але покинути друзяк
Не можна точно – ну ніяк!
Подумав трохи Круглячок,
І рішення прийняв бичок.
«Просити буду Ротана,
Близького друга-товстуна!
Він сітку швидко прогризе,
На тому й вирішимо все!»
Ротан тим часом полював,
Про те, що трапилось, не знав.
Кругляк аж так рознервувався,
Що сяйвом золотим узявся.
На світло променів – на знак
Поплив Ротан, мов на маяк.
Дізнавшись хутко про пригоду,
Зібрав чимало він народу.
Не сумнівайтесь в ротанах –
Їм сітка точно по зубах!
Звільнили зразу молодих,
І насварили гарно їх.
Тепер всі стали обережні,
Лишили пустощі безмежні.
Часу свого не марнували,
Від небезпеки враз тікали.
Та слава швидко розійшлась,
І ще одна біда знайшлась!
Рибина-велетень здаля
Бажала з’їсти цих малят.
Причому навіть не шукала,
А на шляху на них чекала.
Підступно пащу розкриває,
І воду нею пропускає.
Кругляк, дізнавшись, що до чого,
Заслав у розвідку одного.
Бичок управний, мартовик
(До розвідок він точно звик)
Так велетня того злякав,
Що він чимдуж углиб тікав.
Під вечір море почорніло,
А сонечко за обрій сіло.
Бички усі лягали спати,
Щоб зранку нові сили мати.
Негода морем розгулялась,
І зграйка аж на дні ховалась.
Усі вже спатоньки лягли,
А цуцики-бички втекли:
«Триматись гурту нам негоже,
То ж попливемо у Вороніж.
Якраз по Дону допливем
І щастя там своє знайдем!»
Розхвилювався тут Кругляк:
«Ну, що я знов роблю не так?
Чому в команді дезертири?
Чому не вірять командиру?»
І знов засяяв Круглячок,
І мовив золотий бичок:
«Команда менша – це не горе,
Бо з вірними звернем і гори.
Нам слід і відстань подолати,
І діток нових світу дати.
Що ж, варто й тут житло створити,
Ікрою нірку обліпити!»
Не поспішав він просто так,
Ростив, навчав свій молодняк.
А згодом знову – у дорогу,
Тепер надійну мав підмогу.
Усякі води пропливав,
І сяйвом славу здобував.
Скрізь, де проплив бичок-кругляк,
Лишився гарний молодняк.
Балтійське море заселив,
Москву-ріку не обділив.
А раз в Азовському вже морі,
Він розгулявся на просторі,
До берега на мить підплив,
Набратися від сонця диво-сил.
До нього тихо підійшла дитина,
Сачком піймав його малий хлопчина
Враз море хвилі підняло, мов гори
І хлопчику воно говорить:
«Я дам тобі усе, чого бажаєш.
Вважай, морські дари уже всі маєш!
Ти тільки відпусти упійманого в воду,
Бо непростої він, а знатної породи.
Кругляк пройшов з тріумфом довгий шлях,
Тому він має жити у віках!»
Маленький хлопчик рибку відпустив.
Сказав: «Живи, ти вміло переплив».
Дари з’явилися зі щедрої води,
І всі нужденні поприходили сюди.
Смачні морепродукти споживали,
Ставали сильними і море прославляли.
Кругляк прославився й у морі, і на суші.
Дбайливість та любов збагачує всі душі!