ТЕРПКИЙ ЖАСМИНУ АРОМАТ...
Завірюха надворі мете, сніг іде без упину,
Навіть місяць завмер у холодній нічній темноті...
Лютий все заморозив: гілля, кожен кущ і билину.
Іній пише малюнки на склі на моїм золоті...
Ми удвох сидимо в домі затишнім… Вже сутеніє,
Лиш в каміні дрова тихо-тихо потріскують в такт...
Ні про що не говоримо, серце і так вже німіє
Від тепла, що даєш. На душі стає затишно так...
Ми заплющимо очі й забудемо про наболіле,
Відженемо мороз, що лютує за сніжним вікном...
Хоч волосся на скронях на наших давно посивіле,
Закружляємо в пристрасті, вінчаній білим вином...
Ти зігрієш мене ніжним подихом і теплим чаєм –
Не забуду ніколи жасмину терпкий аромат...
Грає музика тихо, Єсеніна вірші читаєм...
У каміні жарини зоріють, мов чистий агат.
А свіча на столі розкидає навкруг дивні тіні,
Що пливуть по стіні, мов феєрія в цю зимну ніч...
У теплі твоїм, в музиці, віршах, в свічі мерехтінні
Задрімаю, щаслива, торкаючись бажаних пліч.
І насниться мені, що ти любиш мене, як раніше,
І побачу я сонце, що вранці встає з-за гори,
А легкий вітерець в полі квітку грайливо колише...
Хоч вві сні, я прошу: ти зі мною про все говори!
* * *
Я розплющила очі... і промінь надії загаснув...
Як ті іскри в холоднім каміні не гріють мене ...
За вікном ще зима, як і в мене в Душі, одночасно!
І лиш в серці надія: з весною цей холод мине...
20.02.2021р.
