Рано-вранці муха встала,
До їдальні завітала.
Стала ніжкою в медок –
Забруднила чобіток.
Потім жадібно смоктала,
Меду їй все мало й мало!
Сукня й крильця солоденькі
І животик вже товстенький.
Стала охать і зітхать,
Потім голосно кричать:
«Ой рятуйте, хелп мі, сос!»
Йде на поміч пес Барбос.
Підійшов до миски хутко –
Біг швиденько аж із будки!
Муху язиком злизав –
Допомогу їй надав.
Напустив води у ванну,
Запросив до неї панну.
Їй подав шампунь і мило
Й гаркнув: «Ну, купайся живо!»
Запищала жужа-муха:
«Тут води мені по вуха,
Ой, Барбосику, рідненький,
Я боюсь, бо геть маленька,
Ти мене, прошу, тримай –
Ні на мить не відпускай».
Песик гарно вимив мушку –
Милом тер і лапки, й вушка,
Виправ сукню їй гарненько
І спочити сів хутенько.
Ну, і мушка, ну, і диво!
Чиста, гарна, чорнобрива.
Жужа «дякую» сказала,
Песика поцілувала.
В чобітки вона вдяглася
Й танцювати подалася!
І Барбосик не журився –
Танцював та веселився.