ПОДИВИСЬ ТАРАС МІЙ ЛЮБИЙ
Подивись, Тарас мій любий, як живуть нащадки, —
Обносилися старенькі, нашивають латки.
А пани женуть в неволю, вимагають гроші,
Де ж їх взяти, щоб сплатити апетит хороший.
Хата начебто маленька, — у борги вганяє,
Ляхи разом з паничами з неї виселяють.
Вулицею йде старенька, ноги ледве ходять,
Поруч дід, волосся сиве, до людей говорять, —
Дайте люди старій жінці дихати повітрям,
Нащо вільна Україна стала, мов нерідна?
Паразити брешуть в вуха, — обіцяли гори,
Та сьогодні спонукало, ой велике горе.
Бачу, — сльози ллє старенька, серце так і рветься,
В Бога просить допомоги, — він, не ворухнеться...
Небо чорне, Дніпр широкий хвилі підіймає...
Гайдамаки! Де ж ви, любі? Бо вже сил немає...
Nikvoron 13.06.2019
