Седь но трохы, міj дегенерат,

Седь но трохы, міj дегенерат,
Да, мо, мамы добрэ шо пошлёмо
 
Золотістыj Огненныj Туман
Хутает наш Космос, словно Мама.
Так чево ж ты, человек, устал
Слушать эту Сказку?
 
Я не знаю, что б я пожелал
В7 на свете деткам безобразным.
Ну, с чево рождаеца тот давн?
Шо, він верыв Васьцы j?
 
Э! да ты жэ маму мою мяв!
Да шэ і мынэ колыся в задніц! –
Вот і вся вам казка ва у Бяш,
Ктурые ж ны пЯніцы.
 
Я прышов. Забраты чымодан.
Но ты шо?! А ну сюда, сын, граблі!
І шоб ны якыjся дэсь Татк,
Да, я j був бы з вамы.
 
Ну, кому докажыш, шо Хрыстос,
Гэто Сотэр і Спасітель Жабыj.
Ежэлі но гындэ Павучок
Двэры міе хваjно забываты.
 
Так шо хтося j спас жэ j прам-т кы Томк.
Нема зе ва jмэннёвы і знака,
Шо нысті трэ Крыжыка Того,
А ны швабрыць батька.
 
...ну, вот шо тут гонды во у маjцы?
Крокоділа ж ма ныц