Коли життя складається не так,
коли в душі лиш темрява і шлак,
коли у голові думки лиш про кінець,
ти думаєш: лишив навіть Творець...

І відчуваєш, що нікому не потрібний,
близькі померли, друзі десь пішли,
кохання поруч не було, і лиш рутинний
вечір змінювався днем невпинно...

Усе хороше що було колись — забулось,
самотність, більш нічого...душа замкнулась.
Холодна логіка, серйозний вираз на обличчі,
цей образ вже давно для мене став звичним...

І сонця блиск вже не приносить радість,
дощу холодні краплі вже не проганяють втому,
нічна прогулянка з вогнями-ліхтарями,
думки важкі женуть мене із дому.

І тільки воля, гартована роками,
ще мало я прожив, але із помилками,
я вчуся жити, і вам цього бажаю,
ще не пускає ні до пекла ні до раю...