Холодний темний ранок за вікном,
самотня чашка кави на кухонному столі,
від сигарети дим в повітрі синім завитком,
вертає спогади про теплі літні дні.

Про те, як в горах чисті ранки зустрічав,
і як вечірній бриз приносить запах моря,
як уперше про почуття я розказав,
і як із другом на вікні топили присмак горя.

Наповнює легені сивий дим,
уже холодна кава проганяє ранішню дрімоту,
вже сонце встало, небо пояснішало із ним,
обличчя ранішніх людей виходять на роботу.

Не знаю по рахунку вже який, самотній ранок,
вже вкотре перейде в такий ж самотній день,
а там і вечір, безсонна ніч і знов світанок,
і знову кава, знову дим, і спогади гірких прощань...