До юбілею.

Сорок років вже минуло
Як закінчили ми інститут
Хоча нам соромно признатись
Не зустрічались більше тут..
 
Куди нас доля розкидала?
Більшість поїхали в село.
Вже скроні наші посивіли
Життя зістарило чоло.
 
Роки спливли, літа минули
Вони пішли у небуття
І як того б ми не хотіли
Назад немає вороття.
 
Вже стерлись в памяті обличчя
Покрились млою давнини
Нам всим давно за пів століття
Не скрити фарбой сивини.
 
Роки студентські-молодість, сила
Це мрії далекий політ
Любов, простота і довіра
А дружба міцна як граніт.
 
Студентські роки такі чудові
Вони встають немов-би сон
Та альма-матер у Полтаві
Де цвіт каштанів під вікном.
 
Наша група весела й шумна
На лекції завжди ходила
Навчалась, любила, трошки пила
З Бурлаченком вірно дружила.
 
Практичні й лекції запросто
Було студенту прогулять
В кінотеатрі "Колос" з Бурлаченком
Їх можна дружно скоротать.
 
По осені праця в совхозі
Нас тільки сдружила міцнішь
У групі були переростки
Пишу не в обиду для них.
 
Низький уклін тобі Полтаво1
Низький уклін педінститут!
Так буду славить ту державу,
Що безкоштовно навчались ми тут.
 
2007 рік
До ювілею нашої групи .
Можливо не дуже красво,
але так написалось.