Поэтическая дуэль

Дата начала
11.10.2018
Дата окончания
12.10.2018
Поэтическая дуэль завершена
Город сбавил свою суету.
Некто мерно идёт по алее…
Слышен звонкий в ночи перестук
Каблучков. Оглянуться не смея,
Осень - девушка. Лёгким шажком,
Словно ветром, листву поднимая,
Плавной поступью. Ритмом ведом
Город спящий… от края до края…
Осень - девушка в рыжем пальто
И волос кучерявая рыжесть,
А в походке сквозит озорство,
В волосах непослушных… бесстыжесть …
Развевается ветряно шарф -
Стиль осенний, сегодня он в моде…
И во всём неподдельный шарм -
Отголосок душевных мелодий…
 
08.10.2018 г.
 
© Copyright: Наталья Никольская 4, 2018
Свидетельство о публикации №118101106263
Вже за обрій пішла літня спека,
Чорнобривці в саду відцвіли.
Красне літо зібралось далеко,
Теплі дні відбули...віджили...
Все частіш прохолодної днини
Дощ сріблястий, рясний накрапа.
І летять-пролітають хвилини –
Осінь тихо на землю ступа...
 
Йде вона у барвистім намисті.
У повітрі туман зависа...
Захід сонця яскраво-вогнистий.
Розгорівшись,ніяк не згаса...
Непомітно з'явилася осінь,
В теплий край вже летять журавлі...
А берізки стоять злотокосі
На холодній осінній землі.
 
Роса стала холодна й блискуча,
Мов перлина в траві золота.
Сонце вже не таке і палюче,
Запах осені в душах вита...
Стиглі яблука, груші і сливи
Вже лежать на моєму столі.
Ця пора – ну така вже вродлива!
Бісер осені тоне в імлі...
 
Вона листячко жовте скидає,
Що за вітром летить і летить.
Ця краса мене не відпускає,
Хай триває її кожна мить!
Мені в серце саме западає,
Манить погляд осіння краса...
Вітерець холодком повіває
І летить назавжди в небеса...
 
1.09.18р.

Проголосовали

Проголосовали