Показать уведомления

Стихи Moi_stichi_ihcits_iom — самые популярные.

Moi_stichi_ihcits_ioM • 77 стихотворений
Читайте все стихи Moi_stichi_ihcits_iom онлайн.
Полное собрание стихотворений с комментариями и оценками.
ДАТА Все время
ЯНВ
ВЕФ
МАР
АПР
МАЙ
ИЮН
ИЮЛ
АВГ
СЕН
ОКТ
НОЯ
ДЕК
ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
ВС
ЖАНР Все
РЕЙТИНГ Все
ВсеПо убыванию рейтингаПо возрастанию рейтинга
АУДИО Все
ВсеС аудиоБез аудио

ОСТАННІЙ (ПОСЛЕДНИЙ)

18.11.2015
***
Останній вірш – ти і не вірш, а так…
Лиш низка слів, без тями і без волі…
Блідий перевертень, огидний потурнак,
Нудний, пожмаканий,
                                 як той старий сардак,    
Ти… несмачний, неначе хліб  без солі.
 
Навіщо ти? Кому потрібні ці,
Нанизані на рим благеньку нитку,
Пусті слова? І зошит у руці –
Кохані,  жалюгідні папірці…
Вже не до Вас і не про Вас молитва…














 
0

З ДИТИНСТВА (ИЗ ДЕТСТВА)

13.12.2015
Дзвенить між снами голосок скляний...
            То прилетіла крізь роки синичка
І — дзьобиком у скло: відкрий, відкрий,
            Вже ранок світові являє личко.
Світанок цей — ясне дитинство дня,
            Моє ж дитинство вже за виднокраєм,
Порідшала уже моя рідня.
            Що тут поробиш? Живемо, вмираєм...
В моїм дитинстві пташка за вікном,
            Дзвінка синичка — як краплина казки...
Щасливий щебет... Квітень над селом...
            Обличчя мами... Очі, повні ласки...
Я малювала пташку золоту —
            Мою синичку між вишневим листом
І відчувала: я росту, росту,
            І світ росте, виповнюється змістом.
І виріс світ, і став без берегів,
            У ньому я — краплина і піщинка.
Моя любов у вирі справ і слів
            Летить, як птах, не знаючи спочинку.
І я щаслива тим, що крізь грозу
            І крізь життя бурхливе вічне дійство
В своєму серці трепетно несу
            Мою синичку — родом із дитинства.
 
                                                                          13 червня 2013 року
Усё ладненька, усё гарненько... І сінічка, якая р...
1

ТАМ, ДЕ ВЕРЕСЕНЬ... (ТАМ, ГДЕ СЕНТЯБРЬ...)

16.12.2015
Там, де вересень бродить травами,
гнані зрадою і слізьми,
і чужими словами лукавими,
розійшлися навіки ми.
 
І неначе сумні подорожні,
крок по кроку, улад — невлад
потяглись мої дні порожні
через жовтень у листопад.
 
І немає ні гадки, ні мрії,
і ніхто не гукнув: підожди!
І у сивій грудневій завії
загубилися наші сліди...
 
0

Б І Л І Т У Г І П О К Р И В А Л А... (БЕЛЫЕ ТУГИЕ ..)

12.12.2015
***
Білі тугі покривала —
Білі, ні сліду, ні риски —
         Стелить під небом застиглим
Січень студений і сонний.

В чорнім безлистім  галуззі
Вітер заплутався з ночі.
         Тиша під небом застиглим,
Тиша дзвінка і холодна.

Січень — він білий і чорний:
Білі його покривала,
         Чорна під небом застиглим
У ополонці вода...
 
                                    23.12.2014
 
 
0

ГРУДЕНЬ (ДЕКАБРЬ)

12.12.2015
А надворі вітер, вітер, вітер,
   А надворі грудень, грудень, грудень.
Розсипа мережки з чорних літер
   Вороння – і криком тишу будить.
 
А навколо снігом, снігом, снігом
   Косо  порозкреслювано простір.
В цьому грудні я - як мертвий острів,
   А зима - у бігу, в бігу, в бігу.

І спадає біла зимна хустка
   На надію, що цвіла даремно…
А на серці пустка, пустка, пустка,
   А на серці темно, темно... Темно.

                                                   12.12.15
Стих великолепный) Я всё поняла :))
2

ЗИМА ТАК НЕ ЩЕДРА НА РАЙДУГИ...

24.11.2015
Зима так не щедра на райдуги
і на кольори так скупа...
Зимі зовсім-зовсім байдуже,
від чого душа потерпа.
 
Від чого на серці паморозь,
тій білій зимі все одно.
Без мови замерзла зав’язь,
неначе в німому кіно.
 
Бо тій зав’язі, ой, не судилося
розпишатися яблуком мрій,
бо об кригу кохання розбилося,
і ти знову не мій...
 
Ти не мій...
 
 
                                   листопад 2012
 
0

БЕЗ НАЗВИ

05.12.2015
Оксамитова ніч, інкрустована зорями...
 
На якім із наріч будуть вірші прозорими?
Може, мовою леготу над Дніпровими плесами,
На наріччі джерельного кришталевого плескоту,
Може, мовою Хортиці, на наріччі калиновім
Погукає любов, щоби слово прилинуло,
Ну, а може, степи на наріччі волошковім
Нашепочуть рядків із шляхів запрошених,
На наріччі небеснім утішать розмовою...
 
Будуть вірші мої українською мовою.
 
                                              17.10.2014
Хорошо.
2

ПОЕЗІЯ

01.12.2015
Я без поезії — ніхто, ніде, ніяк,
Без вірша день —  хатина без віконця,            
Птах без гнізда і небеса без сонця,
Без вітру степ, без крил в степу вітряк.
 
Я — в ліриці, і лірика —  в мені
Живе, неначе друге ніжне серце.
Воно штовхає на життєві герці,
Воно плекає мрії вогняні.
 
Малюю словом мій весняний світ,
Буяють в ньому і любов, і квіти,
І розцвіта життя,  в словах зігріте,
Гримить гроза в розкриллі майських віт.
 
Хай цілий світ в поезії дзвенить...
О небеса у ластівках і в зорях,
Щоб стала Словом у рядках прозорих,
Прийміть мене —  на вічність чи на мить...
                                                                      
 
                                               10 лютого 2013
О цэ добре и хорошо, и здорово! Все слова на месте...
2

ПІСЛЯ ПРОЛІСКІВ СИНЬОЇ ПОВЕНІ

20.11.2015
*       *       * (ПОСЛЕ СИНЕГО ПОДСНЕЖНИКОВ РАЗЛИВА...)
 
Після пролісків синьої повені
Калинова мете хуртовина,
І бузкові гілки зачаровані
У ліловій мережаться піні.
 
Віддзеркалилось небо в озерці,
Пахне ранок весняною бростю,
Ясен-квітень із приязню в серці
Вирушає до травня у гості.
 
Перекреслена ластівки рискою,
Тане в небі прозора хмарина.
А під сонцем, ласкавим
                               і пристрасним,
Вся у квітах - моя Україна.
 
                                      25.03.2015
 
Я бы назвал этот красивый стих, просто: "Квiтень"...
1

ЧЕКАННЯ (ОЖИДАНИЕ)

15.11.2015
А ти знаєш, шо море розфарбовує небо?..
Море срібне, як місяць у ясній вишині,
і рожеве, як ранок — той, що манить до себе,
і зелене, як літо — те, що сниться мені.               
 
А ти знаєш, що море розфарбовує вітер?..
Море сиве, як хмари, що гойдають грозу,
і прозоре, як шепіт квітів, сонцю відкритих,
й кучеряве від штормів,  що розраду несуть.
 
А ти знаєш, що море розфарбовують ранки
і червоні — на вітер — чарівні вечори,
коли крила складають білосніжні фіранки,
коли зоряне срібло струмує згори.
 
В нас попереду — літо, повне моря і неба,
повне сонця і вітру, що не знає оков.
В нас попереду — зустріч... і чекає на тебе
біля ніжного моря непочата любов.
 
                                                          15. 07. 2012
0

АЛЬТИ ДИКИХ ГУСЕЙ... (АЛЬТЫ ДИКИХ ГУСЕЙ...)

13.11.2015
Альти диких гусей крізь осіннє світання
Ледве чути у мареві тихого сну.
Прокотилися грози журливі, останні
І полишили згадку — тремтливу... одну...
 
Як-то буде там, в дальньому, теплому краї?
Як-то буде отут,  у полоні зими?
Знає ватаг свій шлях. Він за зорями знає,
Ріже простір холодний твердими крильми.
 
...А у сні гуси-лебеді — білі, як мрія,
Пролітають під сонцем і струшують дзвін,
І сміється весна, і сказати не вміє,
Чом бентежить так душу і радує він.
 
Над лиманом крізь ніч знов покликали гуси,
І у небі між зір силует розтає...
...Я лечу й повернусь, я лечу й повернуся —
Тут лишилося серце, тут — серце моє!
 
Спасибо. Нравится. Очень музыкально.
1

ГРОЗА У МІСТІ (В ГОРОДЕ ГРОЗА)

13.11.2015
Гроза у місті.
                       Дощ стіною.
                                               Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
 
Гроза у місті.
                       Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
 
Спустіло місто.
                       Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
 
Гроза у місті.
                       Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
                       Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Живуть на ньому буйнопінні ріки.
 
Гроза у місті!
                       Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
                       у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
                                       
0

СЕРПЕНЬ (АВГУСТ)

09.11.2015
 
Небо у віконці,
                        ластівка під сонцем,
Соняшник у шибку загляда,
І  спливає літо,
                        в яблуках і квітах,
І тече крізь пальці, як вода.
 
Ось уже і серпень,
                       і отави, й стерні,
Розчерком з-під хмари — журавлі.
Айстри пурпурові,
                       наче краплі крові,
Запеклись у літа на чолі.
 
І снуються мрії,
                       і туман сивіє,
Пахне сіно теплим молоком.
Недалеко осінь,
                        в небі чиста просинь —
Ой, високе небо над селом!
 
                                                                    27-28.06.2012
 
 
 
 
 
Какая же Вы умница! Кладезь нежности, тепла и добр...
2

МІЖ СЕЛОМ І СОНЦЕМ ЖУРАВЛІ (МЕЖ СЕЛОМ И СОЛНЦЕМ ЖУРАВЛИ)

08.11.2015
Між селом і сонцем — журавлі,
Наче низка дорогих коралів.
Срібло крапель грає на веслі,
І сміються на городі мальви.
 
Акварельне сонце у воді,
Синь і зелень, і лілові айстри,
Павутинка срібна в бороді
У старого дуба — у чугайстра.
 
Пахне серпень медом золотим,
Полинами й вітром, і неначе
Яблуневим, радісним, густим
Духом сонця — вільним і гарячим.
 
Догоряє літо, доцвіта,
В серпні ходять хмари проти вітру,
А у сни вже проситься сльота
І багряна осені палітра...
 
О серпневі нетривожні сни!
Вас ще буде — теплих і щасливих...
Журавлям з майбутньої весни
Ще летіти — між зірки і  зливи.
Сподобався Ваш вірш. Надихає на життя, настольгію...
1

ТУМАННА ОСІНЬ (ТУМАННАЯ ОСЕНЬ)

08.11.2015
Туманна осінь... Бездоганна осінь
Квилить дощами і кричить гусьми,
І лист різьблений садом вихор носить...
І ми — не ми... І ми — уже не ми...
 
І я — не я... Бо що я — без любові?
Де берег мій і де моя межа?
У вересня світанки кольорові
Бреду одна, сама собі чужа.
 
Де ти? Поклич! Озвися із туману.
Мене сюди розлука привела...
Хай буде день. Нехай зоря устане
Й від смутку хай залишиться зола.
 
Де ти? Озвися! Серце заблукало,
І холодно, так холодно душі.
Моя любов... Тебе було  замало,
Щоб осягнути Вічність на межі.
 
                                              2003 – 27. 02. 2011
 
 
0

ЗОЛОТОГЛАЗЫЙ

08.11.2015
     В ПОЭМБУКЕ был конкурс стихов, темы которых подсказал великий фантаст Рэй Бредбери. Или на написание которых он вдохновил... 

***
А ты по Бредбери почти – золотоглазый,
     В твоих глазах далёкая звезда…

Не оглянулся на меня ни разу.
     И как мне быть? Как мне забыть, когда

Твоё лицо с глазами золотыми
     Под бронзовою шапкою волос

Приходит в сны? Когда шепчу я имя,
     Которого никто не произнёс,

Кроме звезды, спустившейся из мрака –
     И прямо в сердце, сразу, без ключа…

Хочу к тебе! Да хоть в созвездье Рака,
     По лезвию хрустального луча!

                                                     08.11.2015



 
0

ТЫ УЕХАЛ БЕЗ ПРОЩАНЬЯ...

08.11.2015
Ты уехал без прощанья,
Окунувшись в поздний вечер…
Видно, так казалось легче –
Без слезы, без обещанья?
 
Видно, ты уже не помнишь
Полночь, бой часов натужный,
Поцелуи, стылость комнат…
Может, мне и ждать не нужно?
 
Вечер в ночь течёт, как в море
Равнодушья, безучастья.
Порознь будет… недогоре.
Вместе было… недосчастье?..
 
Ты уехал в вечер поздний,
Навсегда уехал… знаю!
И душою замерзаю,
Растворясь в ночи морозной.
 
                                   08.11.2015
 
Технично! Точно как по технике,так и по смыслу!
1

НОЧНОЙ РАЗГОВОР

03.11.2015
Уже не вечер - ночь
            Крадётся, будто кошка,
Уже и спать пора,
            Да только не уснуть.
Ну что же, посидим
            С тобой ещё немножко,
Поговорим о жизни
            Ещё чуть-чуть... чуть-чуть...
 
Поговорим о том,
            Как нам сияло лето,
Как счастлива была
            Вечерняя звезда,
И дымчатым хвостом
            В прозрачном мире где-то
Задев за горизонт,
            Кричали поезда.
 
Как я ждала цветов
            В тиши и полумраке,
Как ты бросал их мне
            В рассветное окно,
И россыпь лепестков
            Атласных бледных маков
Ложилась на постель
            Так нежно и грешно…
 
Нам лето не вернуть,
            Спешит дорога в осень,
А мы – в руке рука –
            Так много лет с тобой.
Неспешный разговор
            Течёт легко и просто…
Ты только позови,
            Откликнется любовь.
 
                                   03.11.2015
 
 
 
           
 
                        
Замечательная лирика!)
2

ПРОЩАНИЕ С МОРЕМ

02.11.2015
***
Лунной ночью автобус оранжевоглазый
Нас увозит от моря к далёким селеньям.
…Здесь  меня синий бриз  не обидел ни разу
И ленивый прибой всё ласкался к коленям,
 
Здесь рубиновым утром рождались зарницы,
                И гроза изливала сверканье и влагу,
И пылал над волны незакрытой страницей
                Белый солнечный свет.  И терпела бумага
Моих строк непокой, там, где мыслям тесниться.
 
Здесь жила я, спокойна,  как летнее утро,
Не одна,  не одна – ведь со мной было море,
И осколок ракушки – кусок  перламутра
Увожу в дальний край я, с судьбою не споря…

                                                               02.11.2015
Очень красивое стихотворение) Поздравляю...
1

ГРУСТНЫЕ СТИХИ

25.10.2015
***
А я летом думаю об осени,
О ветрах, оранжевых закатах,
О холодном небе,
                            звёздной россыпи,
Птицах, улетающе-распятых.
***
Снятся мне в июне клёны алые,
Сеть дождя дрожит
                            платком серебряным,
Астры стынут пёстро-запоздалые,
Колют  душу лепестками бледными.
***
Как люблю я запахи сентябрьские,
Нежность тлена,
                            жар и горечь дыма,
Плач рассветов, дней покорно-рабские
Грёзы о былом, невозвратимом…        

                                                       25.10.2015

 
Нежно и красиво) Очень понравилось....
1

ВЖЕ ВІДСМІЯВСЯ ВЕРЕСЕНЬ... (УЖ СЕНТЯБРЬ ОТСМЕЯЛСЯ...)

25.10.2015
***Вже відсміявся вересень плодами
 
І плаче жовтень журавлям услід,
 
Взаправду чудовий...
2

ВЕРЕСЕНЬ (СЕНТЯБРЬ)

25.10.2015
***У вересня — напівпрозорі крони,
 
Жовтавий цвіт і гіркуватий дим,
 
Які гарні рядки!!! Дуже сподобалося!!!
1

ЛЮБОВЬ - НЕ ГРЕХ

24.10.2015
Сияют  голубые дали
 
В молчанье первых дней зимы,
 
Ирий? :-) Не часто встретиш автора упоминающего Ра...
1

МЫ С ТОБОЙ НАПРОТИВ...

24.10.2015
Мы с тобой напротив,
 
Между нами свечи,
 
0

БЕССЧАСТЬЕ. Неумелые покаянные стихи

23.10.2015
Ну вот… Наконец, и свобода
 
От ожиданий пустых.
 
это наскоро, два четверостишья чуть выпадаю из общ...
1
Стихи Moi_stichi_ihcits_iom

Moi_stichi_ihcits_ioM

Moi_stichi_ihcits_ioM
77 стихотворений
Профиль автора

О стихах. Moi_stichi_ihcits_ioM

На этой странице собраны все стихотворения Moi_stichi_ihcits_ioM, опубликованные на поэтической социальной сети Поэмбук. Всего представлено 77 стихотворений автора.

Вы можете читать стихи онлайн, оставлять комментарии, делиться понравившимися произведениями в социальных сетях. Используйте фильтры для поиска стихотворений определенного жанра, с аудиозаписью или созданных в определенную дату.